Оголошений конкурс по мотивам фільму «Голодні Ігри»

Конкурси дозволяють нам поринути у світ цікавих хвилювань, коли кожен з учасників сподівається на перемогу та прикладає для цього максимум зусиль. Традиційними вже стали фотоконкурси та літературні конкурси, а нещодавно стало відомо, що на території України міжнародною організацією "CinemaHall" при підтримці телеканалу «ТЕТ», організовується конкурс за мотивами фільму «Голодні Ігри: У вогні», де на переможця чекає головний приз – гроші. У команді має бути від 5 до 10 осіб. Заповнити анкету для участі та отримати більш детальну інформацію можна на сайті телеканалу ТЕТ у розділі «Конкурси». Прокоментував конкурс і менеджер проектів CinemaHall в Хмельницькому Дмитро Прудивус, який вже стає частим гостем нашого блогу: “Конкурс "Голодні ігри" за мотивами фільму - це реальна нагода повеселитись у дружній компанії та виграти трохи грошей. Вже сьогодні за кілька днів після запуску кампанії в Хмельницькому зібралась перша команда Триб’ютів які будуть відстоювати честь нашого Дистрикту. Тому раджу не гаяти часу і реєструватись”.

Read more

Ретро-автомобілі на майдані Незалежності

На 12:30 25 жовтня 2013 року було анонсовано проведення виставки ретро автомобілів у місті Хмельницькому. Тому на майдані Незалежності зібралося чимало охочих побачити раритетні авто та поспілкуватися з їх господарями. Найбільшу цікавість у ЗМІ та соціальних медіа викликали декілька моделей, які повністю відповідали тематиці анонсованої події. Також був представлений унікальний експонат – гусеничний мотоцикл, який став справжньою прикрасою заходу.

З Борисом, власником мотоцикла «Civar» на гусеничному ходу нам вдалося поспілкуватися та дізнатися історію появи, такої, досить незвичної та оригінальної техніки : «Наш мотоцикл називається «Civar». Як виникла така назва – зараз поясню. В 2003 році мій брат, який вже давно займається авто- та мотосправою і публікує наукові статті по цій тематиці, збудував важкий мотоцикл. В тому ж році на ньому піднялися на Ельбрус. Назвали так мотоцикл на честь нашого спільного прадіда. Цей мотоцикл на гусеничному ходу. Він будувався для моделювання різних модифікацій. І для спортсменів, і для пожежників, і для прикордонних військ. В 2005 році ми на цьому мотоциклі піднялися на Говерлу за 2 дні, з важкими труднощами. Це сталося 13 жовтня при несприятливій погоді. Таке сходження на Говерлу на мотоциклі відбулося вперше в історії України. Проект розроблявся для того, щоб викликати інтерес компаній чи приватних осіб, які б могли вкладати певні кошти у створення такої техніки. Але не склалось. Тому виготовлений тільки один такий експериментальний екземпляр. Ми використовували той матеріал, який траплявся на металоломі. Але й щось купували: бак для пального, колеса, руль. А так, було відсотків десь 90-95 саморобного виготовлення. Зараз цей мотоцикл стоїть у Краєзнавчому музеї в Городку. Часто приходять подивитись діти, деколи іноземці приїжджають, особливу цікавість проявляться гості з Польщі. Цей гусеничний мотоцикл – перший в світі. Якщо є снігоходи – є задня гусениця, а попереду або колесо або лижа, які не мають приводу. А цей колісний, який був збудований, був перший в Україні»

Read more

Святкувати Halloween будуть за переглядом фільмів жаху

Наближається свято Halloween, день, коли за віруваннями древніх кельтів грань між світами стає дуже тонкою і на землі з’являються злі духи. Традиційно, 31 жовтня святкують у США та країнах Європи. Хоча поступово свято стало здобувати популярність і на території України, Росії та Білорусі. Одним з місць, де можна буде відсвяткувати Halloween в Хмельницькому, стануть «Вина Криму», де 31.10.2013 о 18:00 у приміщенні цього закладу (вул. Грушевського, 82) відбудеться ніч фільмів жаху, організована CinemaHall у партнерстві з «Винами Криму». Для того, щоб з’ясувати нюанси святкування, ми звернулися до менеджера проектів CinemaHall в Хмельницькому Дмитра Прудивуса: «Зал «Вин Криму» вміщує 20-25 осіб, вхід вільний. Планується перегляд унікальних фільмів жаху, яких в Хмельницькому ще ніхто не бачив. Програма має тривати приблизно до 22:00». Для того, щоб створити відповідний настрій, скоріше всього має бути створений відповідний антураж. А ви вже продумали власний образ? Можливо, прийшов час іти купувати відьмацький капелюшок?

Read more

Ольга Гриппа раскрывает тайны свадебной фотографии

Фотографии позволяют надолго оставить в памяти счастливые моменты, передать эмоции, о которых мы позабыли, напомнить о том, какими мы были раньше. Как мы любили, дружили, восхищались, как – менялись. Один и тот же человек может выглядеть на фотографиях абсолютно по-разному. В чем причина? Видимо, она кроется в том, что на фотографиях человек получается таким, каким его видит фотограф. Поэтому, фотохудожника нужно выбирать со всей серьезностью и ответственностью, посмотрев его предыдущие работы и пообщавшись лично. Особенно, если выбор фотографа происходит в связи со столь значимым, счастливым и важным событием, как свадьба! Сегодня на страницах блога «Информационный Хмельницкий» вы сможете узнать все о свадебной фотографии из первых уст, потому что мы разговариваем с Ольгой Гриппой – настоящим профессионалом своего дела и мастером свадебной фотографии.

Алина Безуглая: - Летом состоялась твоя первая персональная фотовыставка «Взгляд сквозь…» в холле кинотеатра «Мультиплекс». Повлияло ли это событие на творческую деятельность и жизнь?

Ольга Гриппа: - Я не создавала выставку для того, чтобы что-то менять, а скорее для того, чтобы дать возможность большому количеству людей ознакомиться с моим творчеством. Не смотря на количество пользователей Интернета, не все проводят время в социальных сетях. А через помещение «Мультплекса» проходит большое количество людей. Мне просто интересно показать жителям города, а что же я такое делаю.

Алина Безуглая: - Был ли какой-то метод отбора работ на выставку?

Ольга Гриппа: - У меня много фотографий. Это и детская фотосъемка и свадебная фотосъемка…. Я отобрала порядка 100 фотографий. Но нужно было что-то срочно делать, ужать это количество до 30. Я поняла, что все жанры продемонстрировать не получится, это расфокусирует внимание зрителя.

Алина Безуглая: - Когда проходила выставка, какие эмоции были перед ее началом?

Ольга Гриппа: - Как только открылась выставка, никаких эмоций не было вообще. Я пришла, увидела, что не в очень хорошем состоянии рамочки, и мы начали приводить их в порядок. Где-то за два часа до выставки мне начали помогать друзья. Если сначала волновалась насчет того, как люди отреагируют, то к моменту открытия я была спокойна. Я понимала, что пусть это будут позитивные или негативные эмоции, главное, они были.

Алина Безуглая: - Составляющими фотоискусства выступает огромное количество жанров. Можешь ли ты выделить среди них любимые?

Ольга Гриппа: - Для меня это портретика и свадебная фотосъемка.

Алина Безуглая: - Свадебные фотосессии для молодоженов – ответственный и волнительный момент. И это вполне понятно, учитывая важность и значимость торжественного события. Следует обдумать множество деталей, в том числе и свадебную фотосессию. За какое время до даты регистрации брака к тебе обращаются будущие молодожены? И выбирают ли они сами места для съемки или это все же определяет фотограф?

Ольга Гриппа: - Это лето было занято еще с ноября прошлого года. И для меня это было очень неожиданно. Я очень самокритично отношусь к своим работам, поэтому поток желающих заказать у меня свадебную фотосъемку, честно говоря, удивил. С 1 июля по 31 августа не было вообще свободного дня. Нужно было себя немного пожалеть, оставить свободное время, но не получилось. Сентябрь я сделала свободнее, чтобы уделить время семье. А насчет места съемок, конечно, я предлагаю разные варианты.

Алина Безуглая: - В процессе творческой деятельности приходиться сталкиваться с разными людьми. У кого-то от природы сложный характер или именно вот в этот день плохое настроение. В связи с этим появляется вопрос: можно ли выделить какие-то минусы в работе фотографа? Наверняка бывает работа и со сложными моделями, которым все не нравится, все «не то».

Ольга Гриппа: - Алина, зришь в корень! Фотограф постоянно взаимодействует с людьми, а работа с людьми считается очень сложной деятельностью. Сюда можно отнести и врачей, и педагогов. «Проблемными» являются те клиенты, которые ошибаются в процессе выбора фотографа. Если я вижу, что мы не находим общий язык, я сама предлагаю поискать дальше.

Алина Безуглая: - Они соглашаются? Или становятся более лояльными?

Ольга Гриппа: - Если люди говорят, что настроены на работу со мной, я начинаю предлагать им возможные варианты.

Алина Безуглая: - Среди людей, с которыми ты сотрудничала, были наверно те, кто запомнился? Кто даже спустя время выделяется среди десятков и сотен других?

Ольга Гриппа: - В каждой паре – своя изюминка. Есть и смешные истории, есть и трогательные. Есть одна пара, она была у меня первой в таком интересном жанре, как «Trash The Dress», что означает «убить платье». Самое интересное, что ребята мне сами предложили такой вариант за полгода до свадьбы. Я схватилась за эту идею, и мы смогли ее воплотить. Был и прыжок невесты с обрыва в речку, на ватмане мы ставили разные отпечатки краской, была драка подушками. Мы доснимали свадебную фотосессию.

Алина Безуглая: - Часто приходиться устраивать дополнительную съемку?

Ольга Гриппа: - Обычно я сама это часто предлагаю. Наши традиции предполагают очень насыщенный день. Это и венчание, и ЗАГС, и выездные церемонии, и выкуп. Например, был один памятный раз, когда выкуп длился 2 часа.

Алина Безуглая: - Можно ли говорить о тенденции, когда люди, вместо пышной свадебной церемонии, просто расписываются, зато потом устраивают шикарную свадебную фотосессию?

Ольга Гриппа: Да, и к моей радости это все чаще и чаще происходит. Почему я сейчас снимаю в будние дни? Это немного удивляет некоторых моих коллег. Потому что все будние дни, помимо понедельников, у меня тоже заняты дополнительными съемками. Ребята приходят в ЗАГС, ставят печати, без торжественной части, без ничего. Мы делаем красивую трогательную свадебную прогулку с друзьями, либо наоборот что-то бешенное и веселое. Пышная свадебная фотосессия имеет смысл, если невеста мечтала о ней с детства. Если она видела свою свадьбу именно такой, пышной, яркой, то почему она должна себе в этом отказывать?

Алина Безуглая: - Когда человек решает обратиться к тебе насчет фотосессии, как происходит подбор образа?

Ольга Гриппа: - Для начала мы встречаемся. Я узнаю о предпочтениях и пожеланиях. Высказываю свое мнение, какой это должен быть образ. Смотрим, что есть в гардеробе у фотографируемого человека. Если нет ничего интересного, подбираем то, что можно сделать совсем гранджевое. У меня есть достаточно большая база образов, которые я хочу сделать. Если попадается человек, который идеально вписывается в этот образ, я очень рада.

Алина Безуглая: - Первые фотосъемки обычно сопровождаются страхом. Как расшевелить человека и избавить его от ненужных эмоций?

Ольга Гриппа: - Полное время съемки обычно длится два часа. От 20 минут до часа, обычно тратится на то, чтобы человек перестал бояться и перестал на меня обращать внимание, как на фотографа. Он устает испуганно реагировать на камеру, человеку надоедает заниматься одним и тем же долго. У нас происходит диалог – он меня слышит, мы все делаем.
Алина Безуглая: - А ты часто выступаешь в роли модели?

Ольга Гриппа: - У меня огромный фактор страха камеры. Ребята, к которым я попадаю, профессионалы своего дела, умеют меня быстро расшевелить. Сейчас бы тоже уже хотелось к кому-то бы попасть на фотосессию с каким-то максимально естественным визажом и лицом.

Алина Безуглая: - Есть ли увлечения помимо фотографии?

Ольга Гриппа: - По образованию я преподаватель по классу гитары. Долгое время моим хобби было рукоделие. Сейчас мое главное хобби, это мои дети.

Алина Безуглая: - Твои литературные предпочтения?

Ольга Гриппа: - Из классики люблю Булгакова и Чехова. Если говорить о фентези, то произведения Гарри Гаррисона. Фентези – это мое. Зарубежная классика. Было у меня время, когда я пробовала читать все в оригинале.

Алина Безуглая: - Существуют ли жанры фотографии, в которых бы хотелось себя попробовать, но пока не получалось, не было времени?

Ольга Гриппа: - Я делаю то, что мне хочется, и не откладываю это в долгий ящик.

Алина Безуглая: - Какие городские достопримечательности посещать приятнее всего?

Ольга Гриппа: - Мое самое любимое место в городе – это Комсомольский парк. У меня есть цель, показывать каждый раз это место так, чтобы оно было максимально неузнаваемым. Показывать его с разных сторон. Оно мне очень нравится. Безумно позитивное место в городе. Но я стараюсь отходить от массовой фотографии, делать только то, что мне нравится. Я – не пейзажист. Портретика – это мое. Люди, их поведенческие линии. Чем я еще сейчас занимаюсь? Недавно новый журнал вышел в Хмельницком, новый глянец, называется «GORCHIZZA». Я сотрудничаю с журналом, и просто в восторге от этого! В журнале все посвящено fashion.

Алина Безуглая: - Ты фотографируешь клубные мероприятия?

Ольга Гриппа: - Клубы – нет. Клубный репортаж - это не мое. Мне не нравится этим заниматься. Также я стараюсь отходить от детских утренников и праздников. Я стараюсь исключать все, что не несет творческой составляющей.

Алина Безуглая: - Сколько времени занимает обработка фото?

Ольга Гриппа: - Сейчас речь идет не о том, сколько времени идет обработка фото, а о том, что идет огромный поток фотографий, и сдается материал не раньше, чем через 4-5 месяцев. Молодоженам, конечно, сложно ждать. Поэтому, я стараюсь скидывать какую-то часть фото, чтобы им было не так скучно.

Алина Безуглая: - Что становится залогом успеха свадебной фотографии?

Ольга Гриппа: - …позитивный настрой молодоженов. И правильный подбор фотографа. Но позитивный настрой, это единственная составляющая, которая вообще важна. Может не быть никакой атрибутики, не быть дорогостоящей церемонии, но ребята реально влюблены и не придираются к мелочам. Тогда и фотографии будут the best!

Read more

Сергій Педан: «Танці стають частиною життя»

У кожної людини є своє покликання. Про героя нашої сьогоднішньої публікації можна з упевненістю сказати, що обрання творчого шляху було абсолютно вірним – художнє керівництво Сергія Педана принесло народному ансамблю танцю «Поділля» численні перемоги на танцювальних конкурсах, участь у міжнародних фестивалях, подорожі до багатьох країн, і головне – щирий захват та любов глядачів. Як складається творча діяльність одного з кращих колективів Хмельниччини? Як Сергій Педан відноситься до телевізійних шоу, в том числі, і до програми «Підйом»? У нас є змога дізнатися відповіді на усі ці питання.

Аліна Безугла: - Сергій Йосипович, розкажіть будь-ласка, чи подорожував колектив «Поділля» за кордон у 2013 році?

Сергій Педан: - У цьому році ми побували у декількох країнах. Брали участь у фестивалі «Подільський піснецвіт», де завоювали кубок та нагороди. Побували у Франції, Іспанії, нещодавно повернулися з престижного фестивалю у Греції «Neos Marmaras». Здобуття першого місця в номінації за кращу хореографію це дуже почесно, так як туди завітала велика кількість хореографічних колективів. Крім нашого колективу, їздив ще й дитячий ансамбль «Дивоцвіт». Вони чудово виступають і мають своє обличчя. В тому році до нас прийшло 4 танцювальні пари: 4 дівчинки та 4 хлопчика. Відбулися два фестивалі у Франції, це в липні місяці, і один фестиваль в Іспанії. На захід, який проходив на півночі Іспанії, з’їхалися вісім чи дев’ять колективів з різних країн. Ми зайняли там одне з перших місць. Розумієте, в чому справа: якщо конкурс – це конкурс. Якщо фестиваль – то не має перших, других чи третіх місць. Але коли йде гала-концерт, кращі колективи виступають останніми. Взагалі ми веземо великі програми. Одна програма складається з мінімум 14-16 танців, це 2 відділення. В кожному відділенні по 6-7 танців різних регіонів України. А це, відповідно, різні костюми та різна музика. Це закарпатські, буковинські, гуцульські танці, гопак, березняк, волинська полька. А загалом в програмі представлено 6 подільських танців. На фестивалях ми представляємо в основному Україну. В залежності від того, що хочуть бачити, те ми й танцюємо.

Аліна Безугла: - У вашому колективі, наскільки я знаю, не має вікових обмежень для занять танцями. А чи приділяється велика увага природним здібностям?

Сергій Педан: - Так, звісно. Завдяки тому, що у нас є підготовча студія, у яку діти ходять з п’яти років, закінчуючи її у 16 років, вони зі студії приходять в ансамбль, і тоді стає зрозуміло, хто зможе потягнути таку програму, а хто ні. Відсів проходить природнім шляхом. Для багатьох таке навантаження є складним. Для того, щоб запам’ятати усі номери - а це 24 танці, треба мати не тільки бажання, але ще й здібності.

Аліна Безугла: - Чи були такі випадки, коли приходили люди в 30-35 років? Якщо людина не займалася танцями до цього часу, напевно, наздогнати усю програму їй буде досить важко.

Сергій Педан: - Буває різне. Трапляються такі моменти, коли дівчата виходять заміж, народжують дітей. Потім, при бажанні, повертаються, якщо знаходять час. В моєму колективі є люди від 16 років і до 50. Дехто танцює більше 20 років і не залишає танці. Якщо це заняття подобається - то воно дійсно подобається. В нас досить різновікові групи.

Аліна Безугла: - По скільки годин і скільки разів в тиждень ви займаєтесь?

Сергій Педан: - Є 2 групи, які тричі в неділю відвідують репетиції, що тривають 3-4 години. Наш ансамбль – це ансамбль при Хмельницькому державному центрі естетичного виховання учнівської молоді. Він був створений у 1975 році на базі управління профтехосвіти. Тому в нас є учні, є викладачі училищ наших, ліцеїв. Основу ансамблю складають саме ці люди. І є випускники. В мене на заняттях практикуються інноваційні методи. Є дуже багато записів відео, для того, щоб постійно аналізувати виступи. І коли до нас приходить молодь, я віддаю касету в руки, і кажу так: «Ти сьогодні прийшов танцювати, а програму ти мав знати ще вчора». Це професійний підхід. Якщо діти приходять зі студії - це набагато легше, тому що вони частину цих номерів знають. На сьогоднішній день кількість учасників колективу близько 30.

Аліна Безугла: - Коли колектив здійснює подорожі в іншу країну, чи не має в учасників проблем з виїздом? Тому що є навчання, робота, а це все досить обмежує. Чи вдається у повному складі подорожувати?

Сергій Педан: - Це зараз нагальна проблема. Багато людей працює, навантаження дуже велике. І у школах, і в університеті, і в училищах технічних.

Аліна Безугла: Ви - суворий керівник?

Сергій Педан: - Я думаю, що недостатньо суворий. Мені здається, що я більш лояльний.

Аліна Безугла: - Як ви відноситесь до танцювальних шоу?

Сергій Педан: - Нормально. Якщо ви пам’ятаєте, між іншим, два роки назад був проект «Майданс». Я мав приймати участь, відвідував репетиції, але так вийшло, що не зміг поїхати до Києва. Багато в чому успіх шоу залежить від постановника та від музичного оформлення, костюмів. Коли відбувалися репетиції – зал був повний. Ті телевізійні шоу, які проводяться зараз, дозволяють виявити таланти, які раніше не були явними. В нас є самородки, які дійсно варті того.

Аліна Безугла: - Наскільки важливим є питання конкуренції між танцівниками?

Сергій Педан: - В мене «жива» конкуренція. І це нормально. Тому, що хто встане в першу лінію, це треба ще подивитись. В нас конкуренція виявляться саме таким чином. На фестивалях чи конкурсах, які ми відвідуємо, ми опиняємось в числі перших.

Аліна Безугла: - У яких країнах вам подобається виступати більше всього?

Сергій Педан: - Якщо казати про глядача, то все ж таки це Іспанія. Немає країни в Європі, де б ми не були, хіба що це Англія та Норвегія. Були в Ірландії, Бельгії, Франції, Данії, Іспанії, Португалії, Італії, Греції, Німеччині, Польщі, Болгарії, Фінляндії, Канаді, країнах Африки - Гвінеї-Бісау, Сьєрра-Леоне, Бенін, Конго, Анголі.

Я можу похвастатись, що у свій час на наших концертах побували посол України в Іспанії, посол України в Франції, посол України в Бельгії, посол України в Голландії. Позаминулого року ми були в Бельгії, приїхав посол з віце-аташе, вони були вражені гала-концертом і тим, що такі подорожі ми здійснюємо за свій рахунок. Нам на це коштів не виділяють. Якщо посол України в Бельгії каже, що ви – народна дипломатія, то це багато означає. В мене, напевно, десь сотня запрошень на сьогоднішній день. Запрошують у Бразилію, Корею, Китай, Європу. Нас запрошують, тому що прагнуть бачити престижні та гарні колективи. У цей раз на фестивалі в Іспанії, ми бачили професійний колектив з Грузії. Нас запрошували на до них. Ми взагалі з багатьма колективами дружимо. Кожен рік робимо 3-4 виїзди. Через 2 роки колективу буде вже 40 років, за цей час було дуже багато концертів та виступів у рамках фестивалю. На таких заходах не завжди можна виступати 2 відділення. Це може тривати 20 -30 хвилин, може годину. У нас з містом Валенсією дуже тісні відносини, тому що десь років 10 назад вперше попали у Валенсію, і за цей час ми були там на фестивалях 8 разів. А років 20 назад, ми декілька раз бували в Баку, Ленінграді, Москві, Тамбові.

Аліна Безугла: Україною часто подорожуєте та виступаєте?

Сергій Педан: - Раніше такі подорожі відбувалися частіше. Ми бували у Львові, Тернополі, Вінниці, Житомирі, Києві. У свій час у нас в Україні відбулося з’єднання класичного танцю і народного танцю. І тому з’явились такі колективи, як ансамбль Вірського, ансамбль Моїсеєва. Коли Моісеєв приїжджав і у нього був концерт, ми відкривали програму. Люди задоволені тим що ми зберігаємо, те що є. Тому що за декілька років пропало багато колективів. Всі танці, які є в мене, вони записані на відео. Тобто проблеми немає, взяти відео, і цей танець зберегти. У багатьох районних центрах Хмельниччини були колективи, яких нажаль, вже не має.

Аліна Безугла: - Де в Хмельницькому можна побачити ваші виступи?

Сергій Педан: Коли відбуваються заходи, присвячені святу 8 березня, Дню перемоги, Дню міста, частково можна побачити нашу програму. В минулому році ми виступали на стадіоні на святкуванні Дня міста. З оркестром УМВС, яким керує заслужений артист України Сергій Рабійчук, вже 4 рази були за кордоном на престижних фестивалях військової музики. І в нас є своєрідна програма. Наша загальна програма 20-25 хвилин. Ми вперше, в минулому році, зробили дефіле на стадіоні, після того, як пройшла колона. На сцені було п’ять духових оркестрів: посередині ми танцювали «гопак», а з боків танцювало ще чотири дитячих колективи. Стадіон був повністю заповнений. Ми виступаємо в школах, училищах, якщо проводиться якийсь захід у місті чи області, то ми також приймаємо в ньому участь. Завдяки директору театру Демчуку Петру Івановичу у нас налагоджені тісні зв’язки з Хмельницьким академічним музично-драматичним театром ім. М. Старицького, з яким ми маємо спільні проекти.

Аліна Безугла: У складі вашого колективу танцюють ваші друзі чи родичі?

Сергій Педан: Танцюють. Причому, за стільки років, за скільки існує колектив, не менше, ніж 100 дітей я завів до наших студій. Вони перейшли до основного складу нашого ансамблю. І похресник мій танцював, і два моїх сини - Саша Педан і Віталік Педан танцювали. З 5 і до 18-20 років. В мене досить творча родина. Також до танців долучилось багато друзів. Багато наших випускників зараз працюють у професійних колективах. Якщо є така можливість, бажання у людини танцювати професійно, вона приходить на кастинг, якщо проходження є успішним, то її беруть до себе у Київ чи у Севастополь в ансамбль танцю чорноморського флоту або в наші «Козаки Поділля».

Аліна Безугла: - Чи є у вас улюблена телевізійна програма?

Сергій Педан: - Я багато чого дивлюсь по телебаченню. Не так багато, як хотілось би. Тому що репетиції займають багато часу. Подобалась передача «Підйом», яку вів мій син. То - була передача. Зараз по аналогії на нашому телебаченні є «Ранок на Поділлі». Мене туди запрошували. І слава Богу, що така передача є! Багато хто каже, що коли Саша Педан, Сергій Притула і Ольга Фреймут вели «Підйом» це було дійсно цікаво.

Аліна Безугла: Можна було прокидатися з ранку і одразу дивитися цікаву програму.

Сергій Педан: - Так, вмикаєш телевізор і не жалкуєш. Зараз, нажаль, не знаю, чи є така програма, яка б мене зацікавила. А танцювальні шоу я всі дивлюсь. Вони допомагають виявити таланти - є дуже сильні дівчата та хлопці. На жаль, зараз в Україні мало фестивалів, які б пропагували наше українське мистецтво. Хоча ту постановку, те здоров’я, яке дають народні танці, я не порівняю ні з чим. Ми працюємо на основі класичного танцю. Наш урок починається у станка. Працюємо над постановкою голови, рук, ніг, і так далі. А потім вже дві години займаємось народними танцями. Багатьом рекомендують займатися народними танцями, тому що там є основи класики. Це дуже багато чого дає людині. Танці стають частиною життя.

Аліна Безугла: - Ви б хотіли, щоб у нас в Хмельницькому проводились міжнародні фестивалі, на які б можна було запросити іноземні колективи?

Сергій Педан: - Хотілося б цього, але для проведення фестивалю потрібні дуже великі кошти. Можу навести один приклад. Роки 4 назад на День міста, я особисто запросив колектив з Іспанії. Приїхало 27 чоловік. Був зам губернатора, 2 мери і 27 чоловік танцюристів. Це була їхня перша подорож до нас. Були в нас колективи з Польщі та Болгарії, але іспанських колективів не пам’ятаю. Вони прилетіли літаком, я їх зустрів, ми їх поселили. Вони показували цікаву програму.

Аліна Безугла: Наскільки важливо знати декілька іноземних мов при подорожах за кордон?

Сергій Педан: На сьогоднішній день, достатньо знання англійської. Я трошки володію французькою, трошки іспанською. Раніше ми їздили з перекладачами, зараз років 6 чи 7 я вже перекладачів не беру.

У 2015 році народний аматорський ансамбль танцю «Поділля» буде святкувати своє 40-річчя. За роки діяльності колектив дав більше 2500 концертів, брав участь в культурних програмах Олімпійських ігор (1980) у Москві, XII Всесвітньому фестивалі молоді та студентів (1985). Декілька разів колектив приймав участь у передачі Всесоюзного Центрального телебачення «Шире круг», його учасники виступали на арені Московського «Олімпійського комплексу» разом із такими знаменитостями, як Алексій Глизін, Олександр Сєров, музичною групою «Браво», Михайлом Євдокимовим, Ілоною Броневіцкою та багатьма іншими. Двічі – у 2003 та 2007 роках ансамбль ставав переможцем Всеукраїнського конкурсу-фестивалю з хореографії ім. П. Вірського, у 1987 році виступав у Парижі у штаб-квартирі ЮНЕСКО, де були присутні посли з двадцяти країн. І це – лише невелика доля творчих здобутків колективу «Поділля» та його художнього керівника Сергія Педана. Зараз у дітей віком від 5 років та у дорослих (16-18 років) є унікальна можливість долучитися до основного складу колективу «Поділля» та зробити танці – частиною свого життя. Моб. т. : 0677710690.

Read more

Как проходил полуфинал Подольской лиги КВН

В мировом сообществе давным-давно бытует мнение о том, что объектами пародий юмористов становятся лишь действительно известные люди. Они достигают того уровня популярности, при котором уже легко узнаваемы среди широких масс населения. Полуфинал Подольской лиги КВН в который раз послужил тому подтверждением: КВНщики из разных областей Украины собрались на сцене Хмельницкой областной филармонии, чтобы представить миниатюры о личностях, достаточно известных хмельницкой публике и показать, что если к повседневным проблемам относиться с юмором – все будет намного проще и веселее!

В полуфинале выступили 4 команды

Ведущий и организатор Денис Пименов

18 октября 2013 года команды «БезНа» (г. Винница), «Мы из 90-х» (г. Хмельницкий), «Наш формат» (г. Каменец-Подольский), «Замок Любарта» (г. Луцк) принимали участие в юмористических поединках. На кону были не только высшие баллы от членов жюри, но и симпатии зрителей. Организатором мероприятия выступила Хмельницкая областная молодежная общественная организация «Хмельницкий КВН».

Винницкая "БезНа" устроила фотосессию прямо на сцене

Гармоничная и оптимистичная команда из Каменец-Подольского "Наш формат"

Первый конкурс «Визитка» оценивался максимум в пять баллов. Винницкие КВНщики креативно подошли к заданию и раскрыли перед хмельницкими зрителями тему достаточно злободневную: как провести фотосессию на аватарку. «Наш формат» из Каменец- Подольского в целом отличался позитивным настроем и запомнился шутками на околофутбольную тематику, встречей двух блондинок и разработкой патриотического Windows.

Они же весьма правдоподобно исполнили композицию «Лисапетного батальона», который совсем недавно выступал на праздновании Дня города на стадионе «Подолье».

Счастливая обладательница приза от спонсора

"Мы из 90х", г. Хмельницкий

В перерывах между выступлениями команд проходили, розыгрыши продукции от спонсора. Победителями становились те зрители, которые могли ответить на вопросы, касающиеся игры, или просто счастливчики, которые оказывались в нужном месте в нужное время.

Команда «Мы из 90-х» затронула тему, знакомую, пожалуй, каждому хмельничанину, изредка прогуливавшемуся по улице Проскуровской: «Хтось працює на нормальній роботі, а хтось стоїть у центрі міста і дратує людей: Двері?Двері? Двері?». Не обошли своим вниманием кафе «Триумф» и признания в любви от фанаток.

Разминка

Сборная команда Луцка "Замок Любарта"

Миниатюры сборной команды Луцка «Замок Любарта» можно все разобрать на цитаты: приезжие гости отличаются отличным чувством юмора, особенно запомнился эпизод про выбор подарка к 6 декабря. Вслед за «Визиткой» была проведена «Разминка», во время которой КВНщики могли пообщаться не только между собой, но и со зрительным залом.

Жюри выставляет оценки

Финальным стал видео конкурс. «БезНа», «Наш формат», «Мы из 90-х» и «Замок Любарта» представили диаметрально разные работы. Тем интереснее! Практически документальный фильм с толикой паранормальности сменился новостями, философскими размышлениями, чтобы было, если бы капитаном команды была женщина и очаровательной постановкой на тему премии американской киноакадемии «Оскар». А самое главное, что в результате в финал вышли не три, а все четыре команды! Победителями же стали сборная команда Луцка "Замок Любарта" и винницкая "БезНа".

Read more